Я – капітан

Сейду і Мусса найкращі друзі з дитинства. Вони народилися в бідності серед дакарської пустелі, де вони житимуть усе свідоме життя. У них немає статусу в суспільстві, грошей та освіти. Вони змушені постійно працювати під спекотним сонцем, щоб заробити на сім'ю та прожиток. Хлопці розуміють, що така доля жахлива і їм хочеться позбутися гнітючих правил. Вони готують план, щоб втекти з Дакара і виїхати до Європи. Вони сподіваються, що на чужій землі зможуть створити собі інше, щасливе майбутнє. Вони прощаються з ріднею і йдуть з іншими біженцями з поселення. Їм потрібно пройти по спеці, гарячому піску без води та їжі десятки кілометрів. Вони готові на крайнощі, аби не повернутися назад. Удвох вони не опускають руки і йдуть далі. Але вночі на них напали бандити й одного з них забрали до в'язниці. Сейду ж вирушив до табору, де йому запропонували покинути країну на старому моторному човні. Він погоджується бути капітаном і керувати невеликим кораблем. Він бере всіх родичів і вирушає в небезпечний шлях річкою на зустріч до мрії.