Прощавай, Земле!

На озеро запливло солоне чудовисько і труїть воду. Жителі містечка зібралися на березі, а високоповажні щури упросили Номода допомогти йому. На допомогу місцевим жителям відправили дівчину, про яку ходили моторошні чутки. Вона і зовні справляла дивне враження, адже на ній не було шерсті і вух звіриних не було. Белль прибула за розпорядженням свого наставника. І вона готова взятися за битву з чудовиськом. А до неї силачі зазнали розтрощення. І вона не обманула, зумівши вразити чудовисько за допомогою важкого меча. Вмираюче чудовисько просить войовницю взяти її насіння і посіяти. Белль стає шкода свою жертву.

Героїня повернулася до наставника, і він ділиться з нею почуттями, зокрема ностальгією. Їй він радить вирушити в подорож. Тоді вона знайде своє місце під сонцем. І він пропонує їй пройти змагання з Номодом. Наставник вірить у свою улюблену вихованку. На кону стоїть саме існування Номода. Вона розуміє, і що таке життя, яке вона веде, не може тривати вічно і що слід впустити зміни. Але зважитися на них не так просто. Дівчина прокручує в голові своє недовге життя і згадує ті образи, якими сипали на її адресу оточуючі.